Європейська комісія презентувала «Європейську стратегію житлового будівництва»

В Європейському Союзі житло стрімко дорожчає: ціни на нерухомість зростають швидше, ніж доходи (з 2013 року і понині ціни на житло виросли на +60%), а пропозиція житла не встигає за попитом. Це стає серйозною соціальною проблемою для громадян більшості країн ЄС.

За оцінками Єврокомісії, для того, щоб забезпечити громадян доступним житлом, Європейським країнам необхідно будувати понад 2 млн нових будинків щороку, це приблизно на 650 тис. більше, ніж будується сьогодні. Що вимагає додаткових інвестицій на рівні близько 153 млрд євро щорічно.

У грудні 2025 Європейська комісія запропонувала комплексний підхід, створивши «Європейську стратегію житлового будівництва» на пʼять років, яка включає такі пункти: 

• збільшення пропозиції житла шляхом нового будівництва та реконструкції;
• підтримку інновацій у будівельному секторі;
• залучення та перекваліфікацію працівників;
• розв'язання проблеми короткострокової оренди в районах, що переживають кризу в житловому секторі;
• зменшення витрат та адміністративного навантаження;
• підтримка енергоефективності;
• залучення державних та приватних інвестицій;
• захист найбільш постраждалих груп населення.

Значна увага приділяється соціальному житлу. План передбачає підтримку молоді та вразливих груп населення, для яких оренда житла стає дедалі менш доступною. Серед запропонованих рішень спрощення умов оренди житла.

Фінансово план підкріплений такими ресурсами: у межах бюджету ЄС на 2021-2027 роки на житлові програми вже залучено понад 43 млрд євро, ще 10 млрд євро планується додатково залучити у 2026-2027 роках. Паралельно партнерські фінансові інституції мають мобілізувати до 375 млрд євро інвестицій до 2029 року.

Наступним кроком стане перший в історії ЄС саміт, присвячений житлу, який заплановано на 2026 рік. На ньому планують створити Європейський житловий альянс — платформу для співпраці між містами, регіонами, державами та ключовими гравцями ринку. Також у 2026 році Європейська комісія представить окремі рішення для зниження витрат на енергію та підтримки людей, які найбільше страждають від нестачі житла, включно з ініціативами проти безпритульності.

Український контекст

В Україні житлова політика перебуває на етапі формування та переосмислення в умовах повномасштабної війни й післявоєнної відбудови. При цьому, дефіцит житла складає карколомних 600 мільйонів квадратних метрів.

Станом на сьогодні держава не має комплексної, довгострокової житлової стратегії, співставної за масштабом із європейською, хоча окремі елементи такої політики поступово вибудовуються. Ключовий фокус зараз на відновленні зруйнованого житла, забезпеченні житлом внутрішньо переміщених осіб та створенні фінансових інструментів підтримки попиту, наприклад, через програму «єОселя». 

Наразі триває робота над реформуванням житлового законодавства. 13 січня 2026 року в парламенті прийняли закон про основні засади житлової політики. Він має замінити застарілий Житловий кодекс та передбачає комплексні механізми забезпечення житлом. Новий рамковий законопроєкт, має закласти нову логіку житлової політики. 

Як додає Олена Шуляк:

«Українська житлова політика досі значною мірою регулюється нормами Житлового кодексу Української РСР 1983 року. Це як аварійний будинок який неодноразово «ремонтували» — численними змінами, підпирали новими нормами. Але по суті це все той самий старезний, скрипучий, холодний будинок, який залишився в логіці минулої епохи. Аварійний, незручний, але в якому продовжують жити, бо просто не мають альтернативи». 

На думку експертної девелоперської спільноти, нам потрібен перехід від точкових рішень до системної житлової політики — з прогнозуванням попиту, стимулюванням пропозиції, розвитком доступного житла та залученням приватних інвестицій за зрозумілими правилами гри. 

Раніше ми зазначали, що Україна входить у житлову кризу, й що висновки ООН підтверджують прогнози Української асоціації девелоперів. А також писали про три моделі створення доступного житла, які працюють у Європі уже зараз та які варто врахувати у відбудові України. 

Європейський досвід доводить: доступне житло працює там, де є не окремі проєкти, а цілісна державна й міська політика — з чіткими правилами, регулюванням, довгими грошима та партнерством із девелоперами.

‍