Як ідентичність міста стає інструментом стратегічного розвитку: підсумки ЛУН Місто 2026
9 червня у Києві відбулася масштабна конференція ЛУН Місто 2026, що об’єднала понад 700 учасників: представників держави й міст, девелоперів, архітекторів, урбаністів, громадських ініціатив, експертних організацій і медіа. Українська асоціація девелоперів виступила генеральним партнером події.
Модераторкою панельної дискусії «Майбутнє столиці: нові сенси міського розвитку» стала керуюча партнерка RED by ЛУН Тетяна Шульга. Серед спікерів — співзасновник платформи стратегічного розвитку столиці Іван Молчанов, СЕО Big City Lab Вікторія Тітова, директор Департаменту територіального контролю Києва Михайло Буділов, заступник міського голови Запоріжжя Сергій Білов, керівниця Urban Vision Lutsk Лідія Гонтар та представниця громадської ініціативи «Синє Озеро» Світлана Ісаєва.
Головна зміна: від реакції до співучасті
На відкритті дискусії спікери визначили ключову зміну в запитах громади за роки повномасштабної війни. Світлана Ісаєва назвала це переходом від спостереження до співучасті:
«Головне те, що змінилося — це відчуття громадськості, роль громадськості. Це перехід від спостереження до співучасті. Громада вимагає цього насправді, і ми вже готові».
Вікторія Тітова сформулювала це як появу запиту на якісне управління містом. За її словами, стійкість міста і його мешканців виявляється не лише в інфраструктурі, а й у здатності людей хотіти залишатися:
«Під час військового стану громадські спільноти можуть закрити лише частину потреб. Хтось має проактивно реагувати на постійні зміни — і це залежить від того, наскільки якісно управляється місто. Ключова характеристика стійкості, — це коли ми можемо зберігати якість життя і хотіти тут залишатися. Не просто не мати вибору, а хотіти», — зазначила вона.
Михайло Буділов уточнив: попри те, що Київ за роки повномасштабного вторгнення втратив частину населення, водночас прийняв переміщених осіб — і загальна кількість звернень від мешканців залишається приблизно на тому ж рівні. Змінився їхній характер:
«Люди намагаються розбиратися в конкретних проблемах, шукати відповідальну особу, намагатись достукатися, щоб їх почули. Вони вимагають, щоб їхнє звернення не просто було розглянуто, а вирішено — і контролюють, яким чином це питання вирішується».
Ідентичність як фундамент: досвід Запоріжжя
Сергій Білов розповів, що для прифронтового Запоріжжя, яке знаходиться за 15–20 кілометрів від лінії фронту, на першому місці залишається безпека. Проте саме локальна ідентичність стала тим фундаментом, що утримує місто разом.
«Локальна ідентичність — це те, через що 750 тисяч мешканців Запоріжжя залишаються у місті. Це відповідає на всі питання громадськості: коли є загальна рамка, що таке Запоріжжя, простіше пояснити, навіщо робиться той чи інший проєкт».
«Дуже важливо відноситися до ідентичності як до процесу. Це має стати практикою повсякдення, а не проєктною діяльністю», — наголосив він.
Досвід Луцька: дослідження як точка старту
Лідія Гонтар розповіла, що в Луцьку точкою відліку стало урбаністичне дослідження, ініційоване бізнесом:
«Платформа об'єднала бізнес, і бізнес почав ініціювати урбаністичні дослідження. Ми реалізували дослідження, яке місто згодом почало враховувати в стратегії розвитку, і показали, як можна працювати з урбаністичними темами трохи інакше».
Важливим висновком стало те, що одного дослідження замало:
«Біля книги ви маєте ще долучити просвіту, спільноту. Коли тема урбаністики стає цікавою не лише десятьом фахівцям з дипломом архітектора, коли мешканці починають запитувати, чому саме тут перехід і чому так — муніципалітет вже не може ігнорувати запит громади, бо громада обирає цей муніципалітет».
Київ: між реактивністю і стратегією
Іван Молчанов зазначив, що наразі відчувається більш реактивна, ніж стратегічна логіка в управлінні містами. Саме тому він ініціював створення платформи «Нова столиця».
«Ми хочемо перейти від реактивного до стратегічного мислення і навчитися чути одне одного: щоб місто чуло киян, девелопери — активістів, урбаністи — архітекторів», — пояснив він.
Михайло Буділов нагадав, що Київ готував новий генеральний план до 2040 року — його публічне обговорення мало розпочатися 24 лютого 2022 року.
«Почалося повномасштабне вторгнення. Той генеральний план уже не працюючий. І більше того, ми навіть не можемо зараз прогнозувати найближчі кілька років», — зазначив він.
Попри це, Буділов підкреслив важливість постійної комунікації з громадою через цифрові інструменти — зокрема додаток і контактний центр 1551.
Вікторія Тітова звернула увагу на системну проблему:
«Ключова проблема Києва в тому, що спільнота щось розробляє і показує мерії. Це в корені неправильний процес. У Запоріжжі спрацювало, бо Сергій, заступник міського голови, є частиною цього процесу і його лідує. Такий документ, як стратегія або майстер-план, не може бути розроблений без того, щоб влада не лідувала цей процес і залучала всіх інших».
Світлана Ісаєва додала, що для ефективної участі громади необхідні юридичні зміни:
«Попри те, що рівень експертності у громади вже дуже високий, юридично слово громади має лише рекомендаційний характер. Я вважаю, що головне, з чого потрібно почати — це юридично закріпити вагу слова громади. Цьому є приклади у великих містах світу, коли це закріплено як суспільний договір на рівні держави або хоча б міста».
Об'єднання досвіду міст
Завершуючи дискусію, Лідія Гонтар наголосила: досвід різних міст не можна копіювати один в один, але мережування та взаємне навчання — надзвичайно цінні.
«Треба підсилювати спроможних і підсилювати сильних. Не перевинаходити велосипед. Є спільноти й інституції, які можуть робити це потужно — і не треба робити це за них».
Вона подякувала харківській платформі Urban Reform, яка у 2023 році приїхала до Луцька і допомогла закласти фундамент для роботи Urban Vision.
Іван Молчанов підтвердив, що платформа «Нова столиця» створювалася саме для того, щоб зібрати разом носіїв різного досвіду.
«Стратегія не може створюватись у вакуумі. Тут мають бути залучені всі і кожен — аби не просто її створити, а втілити в життя. Нічого тебе так не рухає, як спільно розділена візія, особливо створена вами ж. Це те, що мотивує лишатися в Україні, повертатися в Україну, трансформувати наші міста».
