На графіку за останні чотири роки добре видно дві ключові тенденції українського ринку житлового будівництва:
Зараз девелопери завершують здебільшого ті об’єкти, які розпочали до повномасштабної війни. Нових стартів — мінімум, адже галузь працює у складних умовах: невизначеність, висока вартість фінансування, обмежений доступ до кредитів і дозвільних процедур.
Як наслідок, між лініями «введено в експлуатацію» та «почато будівництва» з’являється все більший розрив. Це головний маркер майбутнього дефіциту. Через рік-два ринок відчує його повною мірою: на тлі зростання попиту просто не буде достатньо нових квартир, щоб його задовольнити.
Програми «єОселя» та «єВідновлення» стимулюють попит, залучаючи тисячі нових покупців, тоді як пропозиція продовжує скорочуватись. Уже зараз аналітика показує: більшість новобудов, що вводяться в експлуатацію у 2025 році, були закладені ще у 2020–2021 роках.
Таким чином, сьогоднішні темпи здачі — це інерція минулих інвестицій, а не ознака відновлення ринку.
Коли відкладений попит активізується — завдяки стабілізації економіки, розширенню програм кредитування і поверненню внутрішніх мігрантів — дефіцит стане очевидним. У цих умовах вартість квадратного метра неминуче зростатиме, а на ринку може настати криза нового житла, коли купівельний інтерес перевищить пропозицію.
Цей тренд уже проявляється у великих містах, особливо в Києві, де обсяг нових стартів найнижчий за останнє десятиліття.
Українському ринку потрібна нова стратегія стимулювання будівництва — через:
Без цього інвестиційна пауза 2022–2024 років може перерости у системну нестачу нового житла вже з 2026-го.